Виконання вимог по забороні розміщення вантажів на публічних біржах
Біржі вантажів докорінно змінили роботу експедиційних компаній у 2000-х роках, відкривши низку нових можливостей – у тому числі для менших гравців на ринку. Завдяки ним, серед іншого, транспортно-логістична галузь змогла так динамічно розвиватися. Варто лише згадати, що наразі 125 000 компаній надають послуги автомобільних вантажних перевезень у Польщі, причому найбільшу частку з них складають мікропідприємства [1].
Хоча, згідно звіту PwC, діджиталізація є одним з п’яти найважливіших рушіїв розвитку галузі [2], коли справа доходить до роботи з контрактними замовленнями, ми спостерігаємо, що пошук перевізників все ще здійснюється за допомогою традиційних інструментів. Звідки виникає така ситуація? Чи є шляхи її вирішення?
Заборона на підписання субпідрядних договорів з використанням бірж вантажів
Використання публічних бірж вантажів є поширеною практикою серед експедиторів і перевізників – і більшість з них не можуть уявити свою щоденну роботу без них. Про віртуальний ринок знають і вантажовідправники, і багато хто з них не має нічого проти нього. Однак, особливо у випадку контрактних замовлень, деякі з них вносять у свої договори положення, що забороняють публікувати свої вантажі на публічних біржах.
У таких договорах, окрім стандартного положення про те, що сторони зобов’язуються зберігати комерційну таємницю, ми також можемо знайти чітке положення про заборону субпідряду з використанням транспортних бірж та штрафні санкції, пов’язані з недотриманням цих умов. Ці заборони можуть мати різні форми, тому кожну з них слід розглядати окремо.
Приклад положення про заборону публікації інформації про вантаж в інтернеті:
Положення про заборону розміщення вантажів на публічних біржах особливо стосуються виробників, які працюють з експедиторськими компаніями на контрактній основі.
Звідки беруться ці заборони?
Виробники з галузей, де безпека ланцюга постачання контролюється, наприклад, автомобілебудування чи електроніка, а також вантажовідправники цінних та небезпечних вантажів (ADR) особливо піклуються про конфіденційність інформації стосовно свого вантажу та компаній, з якими вони співпрацюють. Ці виробники не хочуть, щоб їхні товари потрапили до рук випадкових перевізників, і тому убезпечують себе відповідними договорами.
Причиною таких записів також можуть бути процедури безпеки організації та правила ланцюга постачання. Прикладом може слугувати ISO 2800 та спеціалізовані стандарти, наприклад, для харчових продуктів або електронних виробів.
Як з цим справляються експедитори?
Експедиторські компанії приділяють особливу увагу контрактним замовленням, які дають їм безпеку і постійний дохід. Тому ці перевезення здебільшого здійснюються за допомогою власного автопарку або постійних перевізників. Проблема виникає, коли трапляється непередбачувана ситуація – хвороба водія, поломка транспортного засобу або аварія – і експедитор не має вільних транспортних засобів.
Що він робить у такому випадку? Якщо йому заборонено публікувати вантажі на публічних біржах вантажів, він бере записну книжку і телефон – і обдзвонює перевізників, з якими працював раніше. Деякі не відповідають, не передзвонюють, інші вже мають заплановані замовлення.
Коли цей спосіб виявляється неефективним і експедитор не бачить можливості виконати умови договору, він змушений відмовлятися від вантажу, з великими штрафними санкціями. Іноді трапляється й так, що не залишається іншого вибору, окрім як опублікувати вантаж публічно. Однак, щоб не ставити під загрозу безпеку вантажовідправника і не порушувати умови договору, він намагається максимально анонімізувати дані про вантаж. Таким чином, він, ймовірно, знайде перевізника, який візьметься за перевезення. Однак його пошук – це стрес і займає багато часу, а це в кризовій ситуації особливо важливо.
Швидкий контакт з перевіреними перевізниками
Як альтернативу довготривалим переговорам ми створили Приватну біржу. Експедитор запрошує на цю біржу тільки перевірених перевізників, відібраних відповідно до вимог клієнта, і тільки їм надсилає пропозиції на перевезення вантажів, які він не може публікувати на публічні біржі. Це працює так само, як якщо б він надсилав повідомлення, смс або електронні листи кожному окремо, тільки в приватному середовищі він може робити це з усіма одразу. Це рішення значно скорочує час пошуку, дозволяючи йому забезпечити відповідність вимогам вантажовідправників. Крім того, йому набагато легше домовлятися про ставки, оскільки йому не потрібно погоджуватися на пропозицію першого-ліпшого перевізника, до якого він зателефонує.
Джерела: